Особливості проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі рішення суду

    З метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства, а також удосконалення процедури державної реєстрації речових прав, Розділ V Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952–IV (далі – Закон) доповнено статтею 31-1 «Особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів». На підставі норм, зазначеної статті Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав), зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

    Також варто відзначити, що на підставі норм частини третьої та четвертої статті 31-1 Закону, державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду.

    Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

    Треба зауважити, що зі змісту статті Закону вбачаються такі особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, які полягають, по-перше, у специфічності правовстановлюючого документа – рішення суду, по-друге, у спеціальному суб’єкті державної реєстрації.

Проте, необхідно звернути увагу на підпункт 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань державної реєстрації» від 09.11.2016 №806, яким встановлено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом, а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили до запровадження відповідної інформаційної взаємодії, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішень судів проводиться за зверненням заявника з дотриманням вимог, установлених підпунктом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності».

    В свою чергу, згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом, а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

    Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов’язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі ( http://www.reyestr.court.gov.ua ), відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

    У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

    Тобто, вищевказаними нормами Закону визначено обов’язок уповноваженої особи суб’єкта державної реєстрації прав при проведенні державної реєстрації права власності та інших речових прав на підставі рішення суду, що набуло законної сили, перевіряти дійсність судового рішення шляхом отримання електронної копії такого судового рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, а у випадку відсутності його в реєстрі — надсилати запит до відповідного суду про підтвердження дійсності судового рішення. У свою чергу, роздрукований з Єдиного державного реєстру судових рішень варіант електронної копії судового рішення або відповідь із суду про підтвердження або не підтвердження дійсності судового рішення повинні бути залучені державним реєстратором до матеріалів реєстраційної справи. Допоки не забезпечено інтегрованість реєстрів, зобов’язано державних реєстраторів перевіряти судові рішення у реєстрі судових рішень.